Skip links

Післямова: хочемо заохотити людей, щоб більше дякували, ніж просили!

15 вересня 2019 року тисячі євангельських християн у центрі Києва святкували всеукраїнський День Подяки. Організатори заходу — представники Ради Євангельсько-Протестантських Церков України, відповіли на чотири запитання щодо святкування, особистих переживань та подальших планів.

1. Ваша оцінка Всеукраїнського Дня Подяки, що відбувся 15 вересня 2019 року на Хрещатику?
2. Що виявилося найбільш захопливим для Вас особисто під час свята?
3. Які наступні кроки в цьому проєкті: яким буде День Подяки у 2020 році?
4. Поділіться, будь ласка, вашим особистим свідченням про силу вдячності.

Михайло Паночко, старший єпископ УЦХВЄ, Головуючий Ради Євангельських Протестантських Церков України

1. День Подяки Богові набуває все більш всеукраїнського формату та колориту. Кожного року ми бачимо різних людей, церков та об’єднань, які долучаються до цієї ініціативи. Прекрасно, що українська Церква щоразу сильніше розкриває свою красу та силу у вигляді молодих талановитих митців та шанувальників. Свято без особливого акценту на закордонних гостей також може бути дуже потужним! Боже сприяння та благословення були не тільки в тому, що погода в цей день стояла чудова, а ще й в тому, що ми відчували присутність Його Духа! І це є сигналом того, щоб ми продовжували організовувати це свято й надалі. Це є Богоугодна справа, і вона має вплив на суспільство загалом, а особливо на взаємини між євангельськими церквами.
2. Найбільш захопливим завжди є відчуття єдності: коли ми, не зважаючи на різноманіття, зі сцени, спільно, тримаючись за руки, дякуємо Богові за хліб, за мир, за Україну! Завжди надихає, що люди чекають таке зібрання, і хоч раз на рік хочуть відчувати таку спільність. Пам’ятаєте, як колись євреї сотнями тисяч збиралися декілька разів на рік в Єрусалимі? Для мене особисто спільність і вдячність Богу — найважливіші риси святкування Дня Подяки.
3. Мені видається, з часу, коли розпочали святкувати всеукраїнські Дні Подяки, врожайність в Україні значно збільшилась, не зважаючи на природні негаразди. Вважаю, що незалежно від ситуації в країні, нам необхідно продовжувати організовувати День Подяки. Дасть Бог років життя і здоров’я, то й наступного року зберемось разом, щоб віддати Богу належні шану та честь за всі блага. Християни мають бути яскравим прикладом вдячності (як загальнолюдської чесноти) для всієї нації. Мріємо, щоб культура вдячності Богу увійшла в українську традицію та свідомість людей.
4. Існує багато прикладів того, як Бог відповідає на наші молитви. У непростих життєвих ситуаціях, ми розуміємо, що допомогти нам може тільки Господь, і коли ми до Нього звертаємось з проханням, то Він чує та надсилає допомогу. Відповіді на наші молитви народжують подяку! Тому прохання і подяка повинні йти пліч-о-пліч. У молитві-клопотанні найвищий акорд – це вдячність. Як ознака того, що ми віруємо, оцінюємо милості Божі, бачимо, наскільки Бог є добрий і турбується про кожну людину зокрема. Наша подяка базується на глибокій вірі, на повазі до Того, Хто нас створив, віддав за нас життя і зробив усе для нашого духовного та земного добробуту. Вдячність Йому — це ознака великої пошани й поваги. Я перебудовую свій молитовний ритм таким чином, щоб разом із проханнями лунали слова вдячності. Як написано: «Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя». І чим довше ми живемо, аналізуємо все, що відбувається навколо, ми можемо сказати разом з автором псалма: «Благослови, душе моя, Господа і не забувай всі благодійства Його». Тому я й перелаштовую свої молитви, і хочу заохотити віруючих людей, щоб більше дякували, ніж просили. Як каже Боже Слово: «Він знає більше, ніж ми просимо і навіть думаємо».

Станіслав Носов, керівник Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні

1. На мою думку, свято Дня Подяки, яке проходить вже декілька років поспіль, починає укорінюватися, знаходити свої традиції та своїх поціновувачів. Це відчувається у тому, наскільки невимушена атмосфера панувала на святі в цьому році.
2. Я завжди уважно слухаю музичну програму Дня Подяки, люблю виступи Gospel Symphony Orchestra. Це надихає.
3. Вірю, що нам слід приділити увагу обласним центрам, щоб в кожному з них проводити таке свято. Не так легко багатьом віруючим приїхати в Київ на один день, особливо людям похилого віку. Я впевнений, що вони з задоволенням відвідають таке свято у своєму місті.
4. Вдячне серце — це певний стиль життя, який формує ставлення до Божих благословінь, які ми отримуємо щоденно, ставлення до людей та обставин нашого життя. Вдячну людину видно здалека, з нею приємно спілкуватись і працювати. Вдячна людина не втрачає надію, тому що кожної хвилини життя бачить подарунок Божий. Я радий, що мене оточує багато таких людей.

Валерій Антонюк, голова ВСЦ ЄХБ

1. Насамперед, хочу підкреслити, яку мету ми переслідували, коли євангельсько-баптистські церкви зі всієї України долучалися до цього заходу. У нас було три причини: спільно подякувати Богові за час можливостей і служіння для Його Царства; прикликати Боже благословення на майбутнє нашої держави; засвідчити українському народу Євангеліє Христа.
Тому, оцінюючи подію, я дивлюся на те, чи були виконані ці очікування. І я радий, що під час святкування лунала спільна подяка Богові, кликалося Боже благословення для нашого народу і звучало Слово.
Цього дня ми зібрали максимальну кількість віруючих людей, тому що це є публічним промовистим свідченням і унікальною можливістю, щоб проголошувати Божу милість і просити Господа ласки й миру для нашої країни.
2. Сам факт того, що влада нам дозволила провести такий масштабний християнський захід – це є особливо цінним для мене. Не менш захоплює, що ми зуміли зібратися однією євангельською родиною і засвідчити людям про важливість визнання Божої суверенної влади над народами, важливість поклоніння і подяки, про важливість євангельських цінностей, які потребує наша країна.
3. Нам потрібно  виховувати у помісних церквах звичку дякувати. Ми активно мотивуватимемо наші церкви, щоб навіть у маленькому селі чи містечку християни проводили День Подяки. Для нас це і святкування, і служіння українському суспільству. І якщо християни дякують – в України є майбутнє.
4. Вдячність Богові робить моє серце піддатливим до тих змін, які Бог робить в моєму житті. З вдячності починається упокорення. Десятки й сотні разів, коли Бог кликав мене до служіння, якого я не хотів звершувати; до місць, де я не хотів бути, – упокоритися і послухатися Бога мені допомагала вдячність Йому за милість і небайдужість, щоб зробити мене зрілим.

Home
Account
Cart
Search
This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.